А я ніколи в дитинстві нічим не займалася... я в дитинстві була просто дитиною... Прибирати в будинку я почала з років дванадцяти, а що таке готувати їсти, то я не знала, поки не підросла... да й то, толком почала готувати їсти вже тоді, коли вийшла заміж... І дитину свою ні до чого заставляти сильно не хочу... буде вона сама проявляти ініціативу, тоді й буду дозволяти їй щось робити

я считаю, что родители должны так воспитывать ребенка, что бы ему самому захотелось помогать. А если заставлять, то можно только отбить охоту.

Мне тоже кажется, что любовь к труду нужно прививать с малого возраста по чуть-чуть, не давать ничего сложного.

Ну, давати щось важке робити для дитини, це взагалі не припустимо... Усе, до чого я заставляю свою дитину, це складати свій одяг та прибирати після себе іграшки... і в той день, коли вона не йде до школи - застиляти ліжко (чому саме у вихідні, тому що при зборі до школи вона ніколи нічого не встигає )...

Моя дочка сейчас рвется все мне помогать и я не сопротивляюсь. Зачем? Ведь навыки , привитые с детства - самые прочные. А как понимать: не давать делать ничего тяжелого? Не мешки же носить? Я, лично, прошу, чтобы после себя все убирала: игрушки, книжки, обувь, постель...Она даже посуду любит мыть и я разрешаю. Главное-не забывать хвалить.

Ми теж свою хвалимо, коли вона щось зробить... а як же без цього, без цього неможна))) Навіть якщо вона погано щось робить, ми всерівно її хвалимо, даби не відбити у неї бажання це робити в подальшому)))

Видимо от работы на огороде в детстве у меня сейчас вообще никакого желания копаться в земле нету. Для меня цветок из горшка пересадить - целое дело. А грядки я вобще не люблю ни в каком виде...

Я думаю, що нелюбов до городніх робіт ні в якому разі не пов"язана з тим, що в дитинстві Ви працювали на городі... це справа суто індивідуальна... Моя сестра теж категорично не любить городів (хоча за пересадку вазонів вона береться із задоволенням), я ж навпаки - краще буду цілий день працювати на городі, ніж, приміром, готуватиму їсти... а з вазонами гратися я теж не люблю... тому я й говорю, це справа індивідуальна...

эти поля картошки со сбором колорадских жуков вручную вызывают у меня до сих пор неприятные воспоминания...Ну и я не скажу, что меня заставляли, просто вся семья днями была занята огородами, и я естественно участвовала,не сидеть же мне на жаре в машине целый день было. Но Вы правы, у каждого свои пристрастия и нелюбимые дела, тут к чему у кого душа ляжет. Хорошо когда в семье обязанности распределяются по желанию.

У мене інша проблема, я люблю городньо польові роботи, та у зв"язку із здоров"ям довго займатися такою роботою не можу. Моя мама, якій уже шістдесят три роки, з купою її болячок, сили має більше ніж я(((

А с этого момента поподробнее Еще есть люди, которые любят заниматься огородом? У нас дача, так для меня огород-это пытка.

конечно есть, у меня мама любит ковыряться в грядочках, особенно в цветочных. А у папы хобби - виноград. Он насадил его очень много, и уже лет 10 у него начиная с ранней весны и до первого снега каждый день уйма работы на его винограднике. В день может часов по 5 и больше "висеть на винограде", как мама выражается. Да, это утомительно, но ему такая работа нравится.

Главное, что ему хочется и это ему приносит удовольствие. Это очень хорошо.

Я не люблю, коли є багато городу. на цю тему є дотепний анекдот:
-мамо, а що ви взяли ще один гектар городу?
-так, а звідки ти дізналася?
-зрозуміла це, коли побачила кобилу, яка за хлівом повісилася)))
З однієї сторони це жарт, а з іншої - характерна риса українського народу, для якого з прадавніх давен земля була на вагу золота. Я, як правдива українка, люблю роботу на землі, тільки коли тої землі вміру)

А мне сегодня все лень, вот пришла с работы и сижу, вообще делать ничего не хочется, хорошо, что есть чем мужа покормить))

У мене теж бувають такі дні, коли не лежить душа до роботи. І здоров"я може зовсім не турбувати, просто немає настрою за щось братися... Гадаю, це тому, що знесилюється організм і він вимагає відновлення...

У меня тоже часто такое бывает. Стараюсь себя пересиливать и браться за работу. Но очень радуюсь, когда выходной или церковный праздник. Тогда можно себя оправдать и дать волю лени

Я теж люблю усі церковні праздники якраз по тій причині, що у такі дні не можна нічого робити, зате можна вдосталь полінуватися Сьогодні - одне з таких свят)))

Мені, коли не хочеться нічого робити, допомагає списочок справ, які я записую, щоб не забути зробити і коли я викреслюю якийсь пунктик, це мене одразу стимулює робити щось інше

Ви знаєте, це досить гарна ідея... По перше, з таким списком стимулювання буде само собою, а по друге, це неаби яка допомога мені з моєю пам"яттю не забувати зробити всю роботу, яку запланувала... Адже я завжди багато всього напланую, а потім половину позабуваю...