а мне кажется ,что я бы смогла там жить.Для меня уже и Киев ,его так перестроили,что от прежнего ни чего не осталось...............Только память.....даже улицы не знаю на новом названии.

9-12 лютого у Львівському палаці мистецтв вп’яте відбудеться найсолодше свято країни –Свято шоколаду. Протягом 4 днів тут відбуватимуться найрізноманітніші мистецькі та солодкі події.

А Ви були там раніше? Сподобалось?

відверто - не була, я більше люблю концерти. ніж якісь гастрономічні заходи. От на день Незалежності був чудовий концерт. А шоколадом люблю почастуватись за філіжанкою кави у затишному кафе, під приємну музику...

Мне тоже нравятся западные города своим особенным стилем. Правда насчет переехать... Если бы это было связано только с тем, чтоб переехать и там жить, то очень даже интересно было бы. Правда я во Львове так долго не жила, чтоб почувствовать. А вот Каменец-Подольском была в коммандировке дня четыре и успела и сама по центру походить и окресностям - очень понравилось - могла бы жить
Но ведь тут и про работу думаешь, и про родственников, что тогда далеко будет очень

Ваша правда! Я свого часу прожила у Львові п"ять років і мала чудові перспективи там залишитися проживати і надалі, тим паче, що місто це я просто обожнюю. Проте мені там завжди бракувало спілкування з моїми рідними та близькими, от як би вони усі разом зібралися та переїхали зі мною, то це була б інша справа))))))))))))) А так, краще житиму поряд із ними, проте до Львова часто навідуватимуся у гості, тим паче, що у мене там живе сеструня і це не створить для мене жодних проблем...

Ну если б я там уже жила и имела перспективы и на проживание, и на работу, то может быть таки и осталась бы. Тем более, что Вы ж там не одна была, а с любимой сестрой. А вот если имеешь уже насиженное место, да еще и все родственники под боком, то вдруг сорваться и все изменить очень трудно.

А я б не змогла жити в чужому місті. Зараз тимчасово переїхали за 70 км від Рівного, ніяк не можу звикнути. Все мені тут не таке. Дуже важко, люди якісь зовсім інші, відношення інше. Не знаю, що де купувати, мушу їздити в Рівне, якщо потрібен одяг чи техніка. Так що поїхати на екскурсію, то я з радістю куди завгодно, а от жити - тільки в рідному місті і біля рідних людей.

Я бы тоже не смогла все бросить и переехать в другой город из-за города, семья для меня намного важнее, это самое основное.

Я тоже не представляю, что могла бы переехать из своего города. Даже когда уезжаю отдыхать, потом уже хочется домой, именно в свой город. Я понимаю, что иногда обстоятельства складываются так, что приходится менять место жительства, но просто от нечего делать переехать жить в другой город - этого я не могу понять!

А чому Ви переїхали до іншого міста? Надовго? Хоча, я Вам скажу, що сімдесят кілометрів це не така вже й велика відстань, ще можна миритися... Інша справа, якщо Ви проміняли Рівне на якесь маленьке містечко, а це, наскільки я розумію, саме так, да? Тоді дійсно, звикнути важко...

Да, вот сестра мужа замуж вышла и уехала к мужу на родину почти под Беларусью, так как там для них обоих есть работа по специальности. Но городок крохотный в глуши можно сказать, да еще природа после центральной Украины очень непривычная, обычаи другие. Трудно ей там психологически, сейчас говорит, что не хочет там на всю жизнь оставаться

Конечно же, если рассматривать Украину, то в Киеве, чем лучше условия жизни, тем оправданнее желание находиться в этом городе. А если рассматривать условия , то хотела бы жить в частном доме, около водоема, на окраине города - мечтать не вредно...

У моєї сестри була аналогічна ситуація, вона як тільки вийшла заміж за свого чоловіка (корінного львів"янина), та переїхала жити до нього, плакала гіркими слізьми, так їй хотілося назад до Рівного. А зараз навіть чути про такий переїзд не хоче, говорить, що нізащо, на жодне місто не проміняє Львів!

Ну конечно, ведь люди привыкают ко всему, все можно полюбить и принять, тем более сейчас вашу семью привязывает семья, друзья, работа, а раньше был только любимый мужчина. Мой любимый переехал ко мне за много километров от своего дома, поначалу ему было очень тяжело, но сейчас уже привык и освоился.

А стосовно Києва, то я вже неодноразово задумувалася над цим. Справа в тім, що у мене дуже багато подруг поїхало до Києва працювати, а від так і жити. І хоч більшість із них частенько мені жаліється, як їм там важко, проте на мою пропозицію повернутися назад додому реагують категоричним "НІ"! А чому? Чим наша столиця так зачаровує?

Не знаю, я би в Києві не хотіла жити, дуже велике місто, втомлює мене. Так само мене втомлювала Москва. Це міста, повні нуворішей, і життя там таке, сама показуха. Санкт-Петербург трошки інший, люди більш виховані, саме місто надзвичайно гарне. Можливо, у Санкт-Петербурзі я би змогла жити.

В Питере я никогда не была, да Москву не успела сильно разглядеть, но уже по Киеву (который москвичи называют тихой деревушкой) могу судить, что огромные города не для меня точно. Даже дело не столько в показухе и нуворишах, сколько в самих размерах. Ну привыкла я знать, что могу за день в своем городе пешком из любой точки домой добраться. Так что для переезда могу рассматривать только города соразмерные моему

У мене колись мрія була відвідати Санкт - Петербург... Не знаю, чи захотіла б я там оселитися назавжди та від екскурсії по цьому місту не відмовилася б... А взагалі, мені так здається, що Пітер схожий до Львова, обидва старих міста з цікавою історією..., а таке мене завжди притягувало. Ще хочу побувати у Кам"янці - Подільському, багато про нього наслухалася та начиталася...

вы просто мои мысли читаете! Я тоже очень ценю, что в любую точку своего города могу дойти пешком, это не раз меня выручало. А в преддверии Евро 2012 - это просто неоценимо! В Лондоне перед началом олимпиады многие фирмы оборудуют для своих сотрудников специальные капсулы для сна, потому что продолжительность времени на дорогу до работы может увеличиться до 4,5 часов. У нас про это никто не думает, я помню, что было, когда приезжал папа Иоанн II - добираться было очень тяжело!