Вот Бог Вам и послал дочурку, чтоб не сглупили и не разбежались;)
Но к сожалению не всегда так, зачастую девушка беременеет, особой любви нет, но люди женятся, ведь якобы так положено, но в итоге понимают, что совсем разные и даже ребенок не может скрепить их брак.
А жить без любви не возможно, год, два, пять, десять, но настанет момент, когда сердце не сможет жить без этого чувства, которое окрыляет, которое дает силы творить, двигаться, решать определенные жизненные проблемы и т.д.

У нас також схожа ситуація була))))

Таких ситуаций очень много, и хорошо когда все положительно заканчивается, но зачастую девушка либо сама остается и рожает и воспитывает ребенка, либо женятся и в итоге все равно разводятся, так как понимают, что ничего кроме ребенка их не связывает.
Но я все равно за то, раз Бог дает ребенка, значит не смотря ни на что стоит принять этот дар и рожать, разве что есть угроза здоровью

А я много пар знаю, которые поженились и живут, не знаю счастливы или нет, но живут вместе. Так что нельзя о всех думать одинаково.

А для чого жити разом, якщо ти не щасливий?

Кілька днів тому дізналася, що моя подруга вагітна... За віком вона така ж, як і я (восени виповниться 32 роки) і це її перша вагітність. Хлопець, з яким вона жила, коли дізнався про це, поставив їй ультиматум - або вона робить аборт, або він іде від неї... Вона погодилася на аборт і пішла до лікарні, а там їй сказали, що скоріш за все вона більше ніколи не зможе мати дітей... Вона ні з чим повернулася додому, а наступного дня її хлопець зібрав речі і пішов від неї... Зараз у неї істерика, вона плаче і не знає, що їй робити... Я її заспокоюю, як можу, хоча прекрасно розумію, як їй зараз морально важко...

Нічого собі , а у них були серйозні стосунки? Як він міг ось так взяти і покинути її?

Як Вам сказати, серйозні стосунки... Жили вони разом уже давно, але він завжди був безтолковий, любив випити, досить довгий період жив за її рахунок, бо не міг знайти роботу... Мені здається, що їй тільки зараз важко усе переосмислити, а потім буде краще виховувати самотужки дитину, коли поряд небуде цього лежня...

Тим паче, що вже вік, і дитина це така радість, а чоловік сьогодні є, завтра його немає.

От і я ці самі слова їй говорила... Тим паче лікарі їй сказали, що якщо вона зараз позбудеться цієї дитини, то завагітніти вподальшому їй буде нереально... А стосовно чоловіка, то одна справа, як би це був якийсь толковий чоловік, а не таке чудо... да й толковий чоловік не примушував би її йти на аборт...

Да сложно Вам сейчас, но Вы должны уговаривать ее сохранить ребеночка, она потом будет очень благодарна, сейчас все эмоции, мужчина этот ее не любит, понятно же, зачем он ей тогда. А без деток всю жизнь прожить, ну я не знаю, я бы не смогла точно. Какая же это счастливая жизнь?

у мене новина... до моєї подруги повернувся хлопець... вона щаслива, а я в шоці... Я ж добре знаю, що толку з цього не буде, не зможуть вони разом жити, особливо, коли народиться дитина, адже в зв"язку з цією подією виникнуть чималі витрати, а він звик жити за її рахунок, почнуться сварки, вона їстиме собі нерви і ні до чого хорошого це не призведе... нехай би зараз перетерпіла би усе і жила б собі далі спокійно... та їй я нічого не говорю, це її життя, тому свою думку тримаю при собі, нехай вирішує сама...

Главное, что ребеночек родится на этот свет, а там может она все поймет сама, ей нужно сейчас спокойствие, чтоб не было лишних поводов для нервов. а вдруг он изменится, одумался же, так что возможно мужчина все поймет и возьмется за голову.

Все може бути. Але ж є багато жінок, які терплять ось таких чоловіків і живуть з ними. Але я не розумію для чого псувати собі все життя нерви.

Любит его наверное очень, сердцу ведь не прикажешь, к тому же если после этого всего все-таки приняла его к себе.
Но тоже думаю что в итоге ничего хорошего не получится, он вернулся, так как понял, что хорошо у кого-то на шее сидеть, когда тебя кормят, обстирывают, гладят тебе одежду и т.д.
Но как только она родит, так она и немного по другому начнет на него смотреть, особенно если он будет обижать малыша, в таком случае полетит он далеко думаю

Это не жизнь, а вегетация. Из серии "пусть плохонький, но мой". Такие браки недолговечные, потому что их разрушат постоянные ссоры и неуважение одного человека к другому.

Давайте ближе к теме. Мужчины мужчинами, но рожают же женщины))

Однозначно после двадцати, не раньше 22-25 лет,а то и позже.Тут многие пишут о деньгах, финансовой состоятельности, и это очень важно, не могу не согласиться.Но куда более важна психологическая зрелость будущих родителей, способность нести ответственность и, собственно, желание иметь ребенка причем обоюдное.

Главное желание, ведь кому-то и в 30 не хочется иметь детей.

Мне кажется, что не желание иметь ребеночка потом в корне изменится, если малыш все таки появится. Как можно не желать то, о чем не знаешь, для меня это просто загадка.