Ну, я не сказала б, що аскорбінова кислота у мене викликає ностальгію, оскільки вона є в продажі і дотепер. Я постійно купую її дитині. Щоправда трошки змінилася упаковка, однак смак лишився тим самим.

Ну это не то чтобы ностальгия... Тут ностальгия не за ней самой, а за тем, что когда-то мы получали радость от таких можно сказать мелочей. Да и я лично последний раз в руках такую аскорбинку держала все-таки еще в детстве, лет 20 назад, если не больше. Сейчас специально ее не ищу, для себя все же витамины покупаем больше в виде каких-то фруктов

Аскорбинка из детства-это кругленькие витаминки из оранжевой полупрозрачной баночки . Сейчас вообще раснообразие аскорбиносодержащих витаминок, глаза разбегаются:))) И приходится порой сомневаться, а аскорбинка ли в них? когда везде сплошные ароматизаторы и эмульгаторы, даже в аскорбинке быть уверенной на 100% нельзя...

А еще аскорбиновая кислота была в таких бумажных пакетиках в виде кисленького порошка. Теперь такого точно не выпускают - по крайней мере я не видела)

Ось аскорбінову кислоту у вигляді порошку я не зустрічала, вперше про таке чую, пам"ятаю лише в таблеточках)))))))))))

А помните супер тушь советских времен. Мама помню пользовалась такой! Наверно это было тогда " круто". А сейчас такое и не выпускают наверно, хотя кто бы это брал. Вот раньше одна универсальная тушь, а сейчас отдельно для объема, для длины, водостойкая, цветная! Ассортимент!

А помните супер тушь советских времен. Мама помню пользовалась такой! Наверно это было тогда " круто". А сейчас такое и не выпускают наверно, хотя кто бы это брал. Вот раньше одна универсальная тушь, а сейчас отдельно для объема, для длины, водостойкая, цветная! Ассортимент!

Я пам"ятаю таку туш, та покористуватися нею не встигла, оскільки була ще маленькою, коли вона була популярна. Наскільки я зараз згадую, то її потрібно самостійно розводити з водою, чи я щось плутаю?

Дуже добре пам"ятаю. Років 15 назад вона точно в продажі була. Я пам"ятаю як я нею вперше фарбувалась. Ця кісточка, що йшла з нею в наборі була не зручна, тому брали іншу. Якщо її обережно нанести на вії гарно виглядала, але плакати не можна було. Вона тікла і пекли очі як від мила

Не поверите! У меня такая еще мамина до сих пор в тумбочке валяется. И даже пользовалась несколько раз, когда мои повысыхали, а новых не купила. Может ее и водой надо разводить, но проще послинить кисточку, потом об брикетик этот потереть - ну и красить. Кстати, по сравнению с дешевым тушами, что покупались когда-то лет 10 назад за 8-15 грн, она даже лучше держалась

Згадала! У мене на роботі прибиральниця і досі цією тушью користується, каже, що вже звикла і жодною іншою не може. Цікаво, де вона її купує, чи може у неї ще залишилися старі запаси

Останній раз я цю туш бачила в Рівному у магазині "Квіти" навпроти собору. Це було пару років назад. Коштувала вона просто копійки порівняно з іншими тушами. Не знаю чому, але мені вона здається більш натуральною, ніж ті,якими користуємось ми

Та якщо вона більш натуральна за сучасніші туші, то чому від неї печуть очі?

А я еще в советское время игралась куклами, вырезанными из плотного картона. В наборе к этой кукле продавались различные одежки- платья, костюмчики, брюки. Но так как в наборе этой одежки было мало, то мы сами рисовали ей "одевалки", пополняя кукольный гардероб на свой вкус. Короче, занимались дизайном одежды с детства.

Я точно не скажу, потрібно десь почитати склад цієї туші, але мені здається, що вона виготовлена на мильній основі і пчолиного воску

А варенки? Папа говорил это был писк моды!
Что б сделать такие, влажные джинсы некоторое время протирали через несколько слоев камней. В результате такие штаны превращались в пятнистую тряпку неопределенного цвета. Такая мода продержалась несколько лет.

А я своїй дитині і досі купую такі лялечки, щоправда одяг для них уже сучасний, плюс якість краща, кріпиться одяг до ляльки за допомогою магнітиків...

Моя мрія стосовно варьонків так і не здійснилася, так мені мама їх і не купила, а як хотілося... Та дозволити собі джинси могли більш заможніші люди...

Были готовые, но когда уже надоедали мы с подружками сами их рисовали и вырезали, наряды к ним!

Я згадала смішну історію. Мені тато розказував, що його друг пішов в варенках знайомитись з батьками своєї дівчини. Думав,що дуже модний, а вони на них якось підозріло дивились. Уже потім зізнались, що подумали, що він дуже бідний і не може купити собі штанів.І досі зміються з цього))