Вот и я обратно в школу абсолютно не хочу. Для меня это были явно не самые лучшие годы жизни.
Зато помню, что, когда в университете училась на последнем курсе, так хотелось продолжать учебу - я, можно сказать только во вкус вошла (на первых курсах я плохо училась) - очень хотелось вернуться назад и пройти все по новой))))

Зато помню, что, когда в университете училась на последнем курсе, так хотелось продолжать учебу - я, можно сказать только во вкус вошла (на первых курсах я плохо училась) - очень хотелось вернуться назад и пройти все по новой))))[/quote]

так никогда не поздно пойти поучиться снова. Ведь сейчас многие люди получают второе высшее образование в другой сфере. Мне кажется, что я отношусь к таким вечным студентам, которые все учатся-учатся. На сегодня у меня есть 3 высших образования, может еще пойти куда то поучиться?)))))

О, нема чого порівнювати студентські і шкільні роки! Бути студентом, це цікаво, весело, це певна самостійність врешті решт... А що шкільні роки? У мене вони асоціюються тільки із навчанням, постійним навчанням...

начальная школа да, а вот уже ближе к выпускным. Это первая влюбленность, попытки курить за школьным двором, прогул уроков и коллективные походы в кино. Но разве это не интересно? )))) у нас был хороший дружный класс и вспоминаю я это с легкой ностальгией.

Ну це як в кого. В нас клас зовсім не дружний був. Всі одне з одним сварились, ображались. Була так звана "еліта", яка вважала що якщо ти добре вчишся, то ти якийсь не правильний. Тому я рада, що закінчила вже школу і туди повертатись ніяк не хочу.

Підтримаю Софью. Я ніколи не курила за школою, не прогулювала уроки. І взагалі вважаю, що це дурість і помилки батьків. А школяр- це таж дитина, яка повинна вчитись і спрямовувати свою енергію в корисне русло. От студенство- це вже інше. Тут уже добре усвідомлюєш і можеш прогуляти щось по можливості. І якщо в школі ти не протирав штани, а отримав певні знання і навики, то і в ВНЗ вчитися легко.

Я б не сказала,я в школі теж хорошисткою була і уроки не прогулювала,та і не було їх де прогулювати,та й навіщо.але ось у університеті дуже все важке,та й вільніше себе почуваєш,нема такого контролю,так як в нас основні предмети вища математика,то зовсім не легко,ось ще сесію здаємо,ще багато що залежить від викладачів,ось був в нас екзамен в декана,то він всій групі перездачі поставив,навіть відмінникам))))

Повністю з вами погоджуся. Я теж не курила за школою. І як я вже казала, в нас в класі розумних людей ображали. А у ВНЗ кожен вибирає те, що йому потрібно.Хтось прагне знань, хтось заробити стипендію, а комусь і вчитись не дуже потрібно, то й прогулює і всі все прекрасно розуміють і нормально до цього відносяться. Але навіть у ВНЗ я б повернутись не хотіла - ці вічні екзамени, домашні завдання. А так є проблеми чи немає ти їх всі залишаш на роботі і йдеш додому й думає про щось своє, а не про те як вивчити книжку за вечір.

Я ніколи не курила за школою, не прогулювала уроки. І взагалі вважаю, що це дурість і помилки батьків. А школяр- це таж дитина, яка повинна вчитись і спрямовувати свою енергію в корисне русло. От студенство- це вже інше. Тут уже добре усвідомлюєш і можеш прогуляти щось по можливості. І якщо в школі ти не протирав штани, а отримав певні знання і навики, то і в ВНЗ вчитися легко.[/quote]

Не думаю, что школьник в 17 лет принципиально отличается, от студента 1 или 2 курса, только уже в 18 или 19 лет. Хотя я никогда участь в институтах не жила в общежитиях, я все свое образование получала живя в Киеве тут и училась. Возможно из-за этого я пропустила часть студенчества связанного именно этого. Но живя дома, рядом с родителями есть свои плюсы и минусы.

Вот и я в школу не хочу, хоть и была у меня золотая медаль... Может двоечникам в школе веселее было? Я как-то даже много чего из школьной жизни и не помню совсем, так некоторые моменты вспоминаются, если напрячься. Мне больше по душе было время студенческое

не воспринимайте меня как злостную прогульщицу пожалуйста. я нормально училась, была хорошисткой. Я как в фильме: комсомолка, спортсменка... Единственное в Комсомол я вступить не успела а спортом занималась довольно таки активно, школа - тренировке в другой конец города, где дорога занимала около 1,5 часов. Но все равно я любила школу, хоть и заканчивала последние 3 класса уже в специализированной спортивной школе.

Отличается прежде всего самым главным- совершеннолетием!

Все-таки отличается. И тут дело даже не в том, где студент живет. Просто в вузе уже совсем не то отношение к студентам, чем к школьникам в школе. Студент в принципе уже должен быть более серьйозным человеком (если только он не разгильдяй полный). И психология в эти годы как раз и меняется, настраивается на взрослую жизнь. Просто у кого-то это происходит быстрее, у кого-то медленнее, ну а у некоторых, к сожалению, не происходит совсем...

Отличается прежде всего самым главным- совершеннолетием![/quote]

Не знаю, возможно я и не права. У меня период взрослости начался на много раньше, когда у лет 14 уже выезжала на сборы спортивные на месяц и училась самостоятельно и тогда уже мы были не много оторванные от учебы. Совершеннолетие - это не календарный возраст а чувство организма и самого человека к самостоятельности. Есть люди которые и в 25 и в 30 хотят, что бы за них принимали решения.

Ну це як в кого. В нас клас зовсім не дружний був. Всі одне з одним сварились, ображались. Була так звана "еліта", яка вважала що якщо ти добре вчишся, то ти якийсь не правильний. Тому я рада, що закінчила вже школу і туди повертатись ніяк не хочу.[/quote]


До десятого класу ми були дружними та ще дітьми, які зацикленні на навчанні. А в десятому нас згрупували із іншим класом, оскільки після дев"ятого багато людей полишили школу, і нічого хорошого з цього не вийшло. Про яку дружбу можна говорити, коли ми були чужими, усі лише групувалися кучками, так і дружили.

У нас "кучки" составились в классе намного раньше. В большинстве своем их основа была то, кому с кем по пути домой ходить было. Потом 1-2 человека могли примкнуть или отколоться, но в основном так было все годы учебы. И приток новых людей после 9-го класса особо ничего не изменил. Даже наоборот лучше стало, так как самые разгильдяи все-таки в 10-й класс не пошли.

Ой, вибачте, але заділо за живе!! На рахунок розгільдяїв... Я теж в 10й клас не пішла, а пішла вчитися до коледжу.Скажу зразу, що свідоцтво за 9-й клас у мене з відзнакою. Просто я знала чого хочу і поки мої однолітки закінчили школу, то я уже мала диплом молодшого спеціаліста з відзнакою. А потім було ще дві вищі освіти(теж червоні дипломи). Одним словом хвалитись можу довго)), але веду до того, що не всі, хто пішли після 9-го класу погані.

Так я ж ни в коем случае этого не утверждала! У нас тоже часть вполне нормальных однокласниц после 9-го класса пошли учится кто в пед, а кто в медучилище. Кто-то по-моему даже в музыкальное пошел... Просто так уж у нас вышло, что вместе с ними и разгильдяи ушли, кто в ПТУ, а кто даже и не знаю куда.
Кроме того не все школьные разгильдяи безнадежны. Был у нас один беспробудный двоечник, его и на второй год раз оставили, а через 15 лет после окончания 9-го класса мы встречались все, так он очень даже неплохо устроился на каком-то предприятии даже и начальником средним стал.

Ой я вспомнила, что еще любила музыку, ноты любила учить, да и пою вроде не плохо))

А мені якраз музика не подобалась. В першу чергу через вчительку - вона заставляла виходити на середину класу і співати самому на оцінку. Вибачте, але якщо мені "ведмідь на вухо наступив", то мені аж ніяк це не могло подобатись. Було соромно і оцінки вона низькі ставила. Хіба це чесно?