Ну, я вже три роки, як їзджу сама відпочивати, без чоловіка. Адже кожного разу у нас виникають якісь перепони, щоб поїхати разом у відпустку. То не співпадають відпустки, то чоловік затіє ремонт, як цього року, то фінанси співають романси... Тому у нас це вже стало традицією - тато працює і заробляє гроші, поки мама і доця відпочивають)))))))))

И мы всегда везде вдвоем. Будь то поездка на море, или шашлыки на природе, или поход в гости.
Если у нас из кого-то отдых по какой-то причине не получается (здоровье, не отпускают с работы или что-то другое), то и другой никуда не пойдет и не поедет.

Ну на ДР сходить сама могу, если к близким или друзьям, но редко и не систематически, я с мужем люблю везде вместе, мне без него и отдых не отдых, так что считаю, что если люди женаты значит везде должны быть вместе, разумеется иногда можно сходить на мальчишник/девишник

Ось у нас (серед моїх подруг), давно виникла така традиція, святкувати усі дні народження виключно у жіночому колі. Через місяць у мене буде ювілей і я також його святкуватиму тільки з дівчатами, без наших чоловіків. При чому, як мій чоловік, так і чоловіки подруг, до цього відносяться з розумінням.

А дома, с семьей Вы что не будите праздновать?

Софья, а муж не хочет отпраздновать вместе с Вами, а Вы с мужем? Разве это не странно в отношениях? Почему не праздновать всем коллективом, девушки и все мужья, или они совсем не общаются?

Я бы тоже не поехала одна на отдых. Для меня все же отдых - это не обязательно море. А если уж ехать куда-то то я бы ехала только с мужем. Мне сейчас и в коммандировки без него уже как-то ездить не хочется...

И я совершенно не хочу отдыхать отдельно. Муж время от времени предлагает нас с дочкой отправить, но уговорить меня пока не получается. Для меня пусть всего один раз за лето на море, но зато все вместе. Но зато он меня убедил в необходимости время от времени отдыхать без ребенка, ее ведь не везде возьмешь, а нам пляжно-детский отдых уже в печенках сидит.

Та і гадаю. що краще почикати, а не роїзджати самій десь, всяке може бути, а дитинку не проблема на когось інколи залишити, адже вдвох можна і справді відпочити)))

Деякі з моїх подруг розведені, ще є кілька неодружених, а чоловіків двох із своїх подруг, я й в очі не бачила... Тому, саме з цієї причини виникла ідея влаштувати з мого дня народження "ДЕВИШНИК ". Тим паче, що ця ідея підійшла до душі абсолютно усім!!! Доречі, мій чоловік тільки ЗА!!! Він лише ходить і жартує, що йому потім доведеться розвозити по домівках нас п"яних

Звісно, що буду!!! Як це не відсвяткувати своє тридцятиліття!!! Єдине, що робитиму це через дві неділі після дня мого народження, оскільки лише тоді зможе приїхати моя сеструня. Звісно, шкода, що вона незможе потрапити на моє святкування з дівчатами, проте, гадаю, що і в сімейному колі ми відсвяткуємо не гірше

У мене є до всіх питання - чи є вашою традицією щороку святкувати день народження?
Особисто у мене, за все моє життя, не було жодного разу, коли я не святкувала свого дня народження. Коли була ще зовсім маленькою, гостей запрошщувала мама, а коли підросла - робила це сама (навіть в тому випадку, коли мене мамуська наперед попереджала, що святкувати нічого не будемо, а я її ставила перед фактом, що вже пізно, адже я усіх запросила ). З самого дитинства - це для мене найголовніше свято у житті!!!

В дитинстві я святкувала щороку, запрошувала кількох однокласниць, а батьки окремо запрошували своїх друзів. А після закінчення школи якось поступово все стало зменшуватись. Був період, коли святкувала лише з батьками символічно, та ще "могрич" на роботі. А зараз святкуємо або удвох з чоловіком або ще з кумами.

От я так не можу, для мене день народження - це свято, яке потрібно відсвяткувати весело, гучно і так, щоб це запам"яталося надовго У мене є дві подруги, які на моє день родження чекають чи не більше, ніж на своє власне. Вони, як мінімум за місяць починають мені дзвонити та нагадувати, що скоро ми гуляємо Цього року аналогічно, почали дзвонити мені чи не кожного дня - "просто так" і щоразу, між іншим запитували, то де я буду святкувати Вчора я офіційно усім повідомила, що бар уже замовлений і.... о диво за сьогодні жодного дзвінка

Традиции называются семейными для того, чтобы праздновать в семье. Я очень редко хожу в гости или на вечеринки без мужа. Достаточно нагулялась до. И самое большое удовольствие-быть рядом с ним, танцевать с ним и веселится. Даже не представляю, как бы мы отдыхали на море без него. Дочка бы была особенно разочарована.

Звичайно потрібно відпочивати разом, ми в минулому році не їздили на море, а їздила свекруха з сестрою, то вони брали донечку з собою.

Мы тоже отдыхать ездим только вместе, даже не представляю как без любимого, я его и так вижу редко, так хоть две недели можем насладится полноценным общением, правда это время настолько пролетает быстро, что потом так тяжело втягиватся в обычный ритм, прям паника

Свой день рождения не люблю. Все меня поздравляют, а мне с одной стороны приятно, а с другой грустно. Когда-то, в детстве с нетерпением ждала подарков и поздравлений, а со входом во взрослую жизнь этот день связываю только со множеством ненужных хлопот. Считаю, что День рождения-это праздник детства, как написал Ю.Николаев.

Я святкую свої дні народження завжди, у мене є подруга, вона також не любить свій ДН як і Груша, каже, що коли мені стільки років буде, я також любити не буду.

А я люблю ДР, но если о семейных традициях, очень люблю Рождество и Пасху в кругу семьи, когда в кругу семьи так тепло, уютно и вкусно.