я всегда сильно удивлялась почему обо мне всякие сказки сочиняют, врут, пытаются меня как то задеть...я живу обычной жизнью, ничем особо не выделяюсь...мега талантами...чему завидовать???...но чем больше слышу что то подобное о себе...тем больше понимаю какая скучная и жалкая жизнь у тех кто это все придумывает...ведь как говорят если обсуждают вашу жизнь - значит она интересней

Я раніше засмучувалася і навіть сердилася, коли до мене доходили плітки про мою особистість, а зараз дивлюся на це з посмішкою. Не скажу, що задоволена тим, що про мене хтось говорить, проте реагую на це більш спокійніше, адже якщо людей так цікавить моє життя, тоді воно для них здається цікавим, а таке не може не тішити

Я стараюсь на сплетни не обращать внимания. Сама этим не занимаюсь, а о других неинтересно. Если меня кто-то заинтересует, сама спрашиваю у этого человека и наоборот.

Ну, не звертати уваги на плітки, які ходять навколо моєї персони я не можу (якщо, звісно, вони доходять до мене), адже як не як, а говорять про мене... Інша справа - це не надавати їм великого значення...

Вообще, всё равно что говорят за спиной