Все ошибки совершенные при воспитании детей остаются в памяти родителей и когда появляются внуки им уделяют больше внимания и заботы и конечно любви, все то что когда-то не додали детям.

Просто онуків завжди люблять значно сильніше, ніж колись любили власних дітей...

Моя сотрудница не смогла родить ребенка, хотя как она боролась за это!!! И в 38лет она с мужем удочерили новорожденную девочку. Счастью нет конца.

Молодці!!! Нехай їм Бог дає здоров"я!!! Поважаю таких людей...

Да, после многих лет борьбы все таки они победили и маленький ребенок принес в их жизнь огромное счастье быть родителями.

Самое интересное, что девочка подросла и очень на маму оказалась похожа, ну просто свой ребенок.

Ну так це уже і є своя дитина!!!
Колись нам вчителька розповідала таку історію:
У пологовому будинку познайомилися три жінки, у них усіх народилося по хлопчику. Після виписки з лікарні вони втратили зв"язок одна з одною аж на 30 років, поки не потрапили усі разом через хвороби до однієї лікарні і не опинилися в одній палаті. Впізнали вони один одного, зраділи і почали розповідати про своє життя і своїх синів. У однієї син став відомим актором, грає у театрі, має дуже багато шанувальників, усі його знають. У іншої син став відомим бізнесменом, побудував собі великий будинок, дачу, має дорогий автомобіль. А у третьої син виявися простим працівником на заводі, особливо хвалитися їй не було чим. Та впродовж усього терміну, який вони лежали у лікарні, лише цей один син і відвідував щодня свою маму, лише цей приносив їй щось смачненьке, та хвилювався за стан її здоров"я.
І коли настав день виписки та жінки почали прощатися, дві перші запитали у третьої, як вона змогла так виховати сина, на що вона відповіла: "Будучи у трирічному віці мій синочок захворів і помер, а цього я всиновила."

Сколько родители вложат добра у своего ребенка, вот столько же им и вернется через года. И я рада за эту семью что у них растет маленькая дочка и рада за девочку которой судьба подарила любящих родителей.

Так, шкода лише, що мало кому так щастить, як цій дівчинці, адже дитячі будинки зараз переповнені дітьми, які так потребують уваги і любові...

у моих знакомых таже история только усыновили мальчика,но поразительно то как ребенок похож на своих родителей прийомных,я бы и не узнала если бы мне они не расказали.так была удивлена,просто как две капли воды похож и не скажешь что генетически не их ребенок.

А как вы считаете, стоит ли скрывать от приемных детей факт об усыновлении?

думаю нет,надо мудро подойти с этим к ребенку,потому как все равно правда всплывет и неизвестно при каких обстоятельствах.

Я категорично проти того, що деякі батьки приховують правду від своїх прийомних дітей!!! Адже рано чи пізно, а правда стане відомою...

Мы тоже много обговаривали эту тему, мнения резко расходились, но я тоже думаю, что правильнее не скрывать, и не надо ждать определенного возраста, с этим надо жить, любить и воспитывать с первых дней.

думаю если скрывать такую правду так в последствии действительно можно потерять детей,ведь могут не простить родителям чтто скрывали правду.

Я не думаю, що можна втратити дітей, якщо приховувати від них правду про усиновлення, та ранити їхнє серце цим можна суттєво! І я абсолютно нічого поганого не бачу в тому, щоб дитина з малечку знала усю правду...

И Вы думаете ребенок поймет что-то, дети так ранимы, помню в детстве когда мне читали мораль, я всегда думала а может я не родная, может меня с детдома взяли? И это при родных родителях! А если ребенку еще сказать что он детдомовский и при малейшей обиде что может быть? Я против, ребенок растет в семье, его любят, этого достаточно и нечего ему голову забивать что у него другие родители были и что они оказались, мягко говоря, плохими родителями.

Та дитина колись виросте і уявіть її реакцію, коли вона дізнається правду, а це рано чи пізно, та станеться обов"язково!!! Мені здається, що навіть маленька дитина, та має право на правду!!!

Это очень тяжелый вопрос, с одной стороны правда и только правда, а с другой кому она нужна если принесет боль маленькому человечку который еще не привык к реалиям жизни.

А якщо маленька дитинка знає це від самого початку та росте в любові, невже це їй може нашкодити? Моя думка - НІ!!!