а сегодня утром на работу ехала в автобусе, в салоне искусственные цветы, шарики не большие надутые весят, одно удовольствие а не поездка да еще и музыка играет. Так еще и уступила свое место девушке в положении. Не хочу не кого ругать или обсуждать но в большинстве случаев, что бы кондуктор встал и уступил свое место это на столько редкость. Все же разные бывают люди и разные поездки в одном и том же транспорте.

ой про транспорт можна говорити і писати багато, особливо ця тема стає актуальною, коли у вас з"являється дитина. Мало того, що ніхто місце не уступить, не допоможе ту каляску затягти,то ще й половина буде возмущаться чого з каляскою пхатись, нормальним людям заважати, бо ти ж в декреті, нікуди не спішиш, могла б і прогулятись.

Ну, пачки талонів я купувати не збираюся, тому що тролейбусами я їзджу вкрай рідко, а ось від того, що моя гривня піде не у державну казну, а до кишені кондуктора я навіть десь і рада. Держава нас обкрадає постійно, чому ми не можемо зробити аналогічного?

В такому віпадку не варто нарікати, що ми погано живем, адже ми у держави намагаємось відібрати і відбираємо те, що, на нашу думку, має нам належати. Отже, держава нам нічого не винна! Та і живем "Ти мені, я тобі!"

Ви мені поясніть, якщо я в держави відберу гривню, а хтось мільйон, а то й далеко не один, то та моя гривня буде сильно відчуватися? Не смішіть мене!!! Ніхто за цю гривню нічого не зробить!

Якщо кожен вкраде по гривні, то в масштабах держави це буде 42 мільйони. Ви ж віруюча людина і прекрасно розумієте, що чините неправільно. Ті, що крадуть мільйони, також за це будуть відповідати, як не перед людським судом, то перед Божим. Я би ніколи не хотіла опинитись на місці наших мільйонерів ні тепер, ні потім.

Всі кажуть, що чиновники крадуть, але я сумніваюсь, що ябки хтось з нас був на їхньому місці, то нічого собі не взяв би. От я взяла б , бо теж маю дитину і хочу, щоб в неї було достойне життя. Просто треба брати по совісті, щоб ще і народу лишилось

Не ображайтесь, дівчата, але у нас у всіх спотворене уявлення про совість. Ми живемо в таких умовах, я також не свята, але по совісті взагалі нічого чужого не можна брати, це ми себе намагаємось заспокоїти. У нас крадіжка піднесена до національної риси.

Про совість воно то так. А крадіжка в к нас в крові, тому, що з дитинства більшість з нас була обділеною. Якби всі жили в достатку, ну хоча б не за межею бідності, все склалося б інакше. А так у ВУЗ вступити- треба заплатити, щоб екзамени здати- знову заплатити, на роботу влаштуватись- знову плати. А потім йде процес відробляння тих грошей. І так по кругу.

мені здається, що навпаки: ті люди, які живуть скромно, не зазіхають на чуже, а ті, що мають достатньо, хочуть мати більше і більше. А що означає на вашу думку "за межею бідності"? А щодо оплати у ВуЗах я вже писала свої коментарі у відповідній темі, але повторюся: платити не обов"язково, треба вчитись!

Так, я віруюча людина, проте не вважаю, що чиню неправильно!!! Да і гривню ту я не краду, принаймі собі не забераю, а віддаю кондуктору, оскільки гадаю, що у нього не настільки висока заробітна плата і нехай цей мізер стане йому у пригоді!!!! В даному випадку совість у мене чиста!

Я последнее время с малым стараюсь не ездить общественным транспортом, мало того, что никто не поможет с колякой, так и эти "доброжелательные" взгляды пассажиров, а найдеться кто так глянет своими глазами, что потом малыша невозможно успокоить, кричить целый день, а понять чего не можем, в таких случаях спасает только свяченая вода

З каляскою у громадському транспорті я теж ніколи не їздила. По-перше це завжди видавалося не зручним в першу чергу для мене, а по-друге, не хотіла створювати дискомфорту іншим пасажирам та затримувати водія.

но бывают же разные ситуации когда не от большого желания а от необходимости приходиться пользоваться общественным транспортом на пример в поликлинику, куда нужно добраться через 4 остановки или что то похожее. Я не ездила на сколько помню но мама когда то должна была поехать в поликлинику и ехала с малым в коляске но на сколько я помню это было один раз.

Якщо потрібно було кудись їхати із каляскою, то ми їхали автомобілем. Якщо ж траплялися такі випадки, що автомобілем їхати не виходило (чоловік був зайнятий і машина йому була потрібна), то я або просила когось із друзів нас завезти, або носила малу на руках...

Я редко промалчиваю, если мне хомят, просто если погрузилась в себя, то на хамство среагирую не сразу, а потом уже и не ответишь.
Вот сегодня было, это конечно не грубость, но в моему понимании хамство. Подходит кондукторша ко мне и "вставай давай", нормально? Во-первых мы с ней не на "ты", во-вторых можно же и нормально попросить. Но мои мысли были заняты другим, я и уступила, все таки возраст у нее, но даже если ты и пожилой человек, это не дает права так разговаривать. ИМХО

О кондуктори в нас хами ще ті, хоча попадаються нормальні. Якось їхала з малим в тролейбусі, і закрила форточку, щоб не дуло. Ця я к розкрила рота, чого ви вікна позакривали, дихати немає чим, смердить від вас, а мені тут цілий день з вами їздити. Люди були в шоці, а сама така, що пів тролейбуса займає, і щось я дуже засумнівалась, що від неї свіжістю пахло.

Оце ,мабудь , 95% українців думають я Ви , шановна п.Наталі ... проте це з Вашого мовчання та думками про Божий суд на тому світі , на який вони чхати хотіли разом із попами , наші можновладні керманичі крадуть мільярди .. так 42 мільони це ще квіточки.

седня прочитала новость о том, что ученые из Шанхая совершили прорыв в науке, в области квантовой телепортации и уже перемещают предметы на далекие растояния . Давайте пофантазируем , что в обозримом будующем мы навсегда забудем про давки в маршрутках и метро и городской транспорт у нас будет стоять в музеях.Киевлян будут силой квантового луча перемещать ,скажем , с Троещины на Борщаговку и т.д

Девочки, я еще раз приношу свои извинения, я никого не хочу обидеть, особенно Софью - мне приятно и интересно с вами общаться.
Я понимаю, что те, кто на верху, чихать хотели... Я идеалистка, и всерьез считаю, что всегда нужно начинать с себя. И молчим мы чаще всего потому, что чаще всего тоже не всегда придерживаемся правил и законов. Я понимаю, что так проще, а иногда жить по правилам просто невозможно...