ой у нас в банке куда мы с мужем ходим такой начальник отделения... он реально с клиентами как с холопами разговаривает, и муж как-то даже подал на него жалобу на форум минфина... эта гадость извинилась перед мужем, а потом на следующий раз опять давай грязью поливать на ровном месте, для самоутверждения. А муж у меня с таким чмом даже в дискуссии не вступает, мы просто стоим ржем ему в лицо, от чего это чучело аж багровеет от ярости Вот советую Вам тоже реагировать на выпады сотрудника примерно также )))

У нас скоро зустріч випускників, минуло вже п"ятнадцять років, як ми закінчили школу. Я з кількома своїми однокласниками займаюся організацією цієї зустрічі і страшенно через це дратуюся. Ми вчора уже ходили до бару замовляти меню, а потім почали обдзвонювати своїх однокласників з проханням, щоб вони якомога швидше поздавали гроші... так виявилося, що більшість ще не впевнені, що йтимуть на цю зустріч

Це аж саме звичайне діло, що вони морозяться, так сказати, як би це пічально не звучало((( Я так само свої збирала, плюнула і сказала, що хто хоче хай іде, а в кого нема бажання, то того не заставиш, значить не такі то вже і однокласники були

и у нас в первую субботу февраля всегда встречи выпускников...уже прошло 10 лет после окончания...сдуреть можно...так тоже не все наверное будут...ну многих я понимаю...у кого годовалые дети...и ехать далеко...все в разных городах...так что не злитесь на одноклассников...

Нюш, я взагалі на на кого не серджуся, просто неприємно відчувати себе людиною, яка набридає іншим. Якщо у когось не виходить прийти і він відразу про це говорить, то питання стосовно цієї людини закривається відразу. Та коли починають нити - я ще не знаю, мені треба подумати, я повинен порадитися із рідними, а чому так багато потрібно здавати... і т.д. .... мене починають хапати бісики

Думаю,сколько же уродов в этом мире,у которых поднимается рука лишить жизни другого человека ради наживы.Это просто варварство Сотрудник лежит сейчас в реанимации А у меня тоже работа рисковая,не знаешь,что тебя ждет завтра

Якщо так почати мислити, як Ви, marina1986, то в кожного з нас робота ризикована... особисто на мені ціла купа матеріальної відповідальності. Та називати свою роботу ризикованою я не стала б... на даний момент ризикованою, як на мене, є робота волонтерів, які під кулями доправляють допомогу нашим бійцям...

это само собой,но люди которые имеют наличку на руках в первую очередь попадают в зону риска.

Марина, мені здається, Ви перебільшуєте... Ну працюєте Ви з готівкою і що з того... Я не повірю, якщо Ви скажете, що на Вашому робочому місці немає ніяких ступенів захисту... Да й якщо розібратися, то у нашій країні, певно, кожна третя особа має справу з готівкою... не відносити ж стільки професій до зони ризику

а у нас уже два года никаких встреч не устраивается. Видать всем лень организовывать. Так что в этом году я думаю тоже не соберемся.

У нас после школы только первый год была встреча,а дальше глухо.

У нас зустрічі організовуються тільки по круглим датам - 5, 10, а цього року вже 15 років. Кожного року ми теж не збираємося... Да й яке тут кожного року, якщо навіть раз на п"ять років усіх докупи зібрати, це уже є неаби якою проблемою...

у нас как раз 10 лет, но пока никаких новостей. Но я и не осуждаю, так как сама лично тоже не организовываю. Но вот некоторых бы очень хотелось повидать : )

А чому Ви самі не візьметеся за організацію Адже так кожен може подумати, що нехай хтось інший організовує і зустріч не відбудеться... Не знаю, я люблю зустрічатися зі своїми однокласниками, хоч, як правило, на зустріч завжди приходять ті, з ким і так часто бачишся

У нас кто сдружился в школе или универе,то и так встречаются частенько,а со всеми остальными и желания особо нету.

Точно, ведь скоро вечер встречи выпускников! Но мои все молчат. Пару раз я организовывала встречу, а сейчас не хочется. Многие выехали за границу, в Москву и т.д.Так что вряд ли приедут.

у нас был дружным класс, и хоть половину своих одноклассников я и так часто вижу, но все равно все таки 10 лет прошло...я бы в школе посидела бы...повспоминала бы...

Ви знаєте, у нас є одна однокласниця, яка на запрошення прийти на зустріч відповіла - чого я туди піду, кого я там не бачила... Більшість, хто почув цю відповідь, були в шоці... Повірте, її бачити ми теж не горимо бажанням, після таких слів. А так... це ж так цікаво, дізнатися, у кого як склалося життя, що у кого сталося, а пригадати шкільні роки, різні кур"йозні ситуації, порівняти, хто і як змінився з часів школи... це ж так цікаво...

Заходите в Контакт, однокласники - и все понятно))))

как правило на встречи выпускников не ходят те, кто не особо то был общительным с остальными в школе...ну знаете, либо заучки, либо просто высокого мнения о себе были...или те люди которые просто физически прити не могут...хотя тоже расстояние не помеха...у моей мамы было 30 лет...так кто то из Сургута приехал, Кто то с Латвии...так что было бы желание