Я просто таких чоловіків дуже не люблю, було по роботі колись, як чоловік побив жінку і 4 дітей, а сам пан сидів у теплій хаті зимою і бухав, зима була, градусів 20, а то й більше, їх вигнав на вулицю в чому були одягнуті, це було в селі, мати і діти заховалися від холоду в соломі, щоб не мерзнути. По мірі того, приїхала міліція, різні служби, бо викликав голова сільської ради, і я там була, попробувала його пристидити, а він замахнувся на мене, то йому колеги хлопці таку профілактику зробили, що на колінах повзав і вибачення просив, а я кажу, мені на тебе наплювати, жінку і дітей шкода, аж сльози наверталися, в них вибачення проси, цієї профілактики хватило на тиждень часу, а потім те ж саме, і саме страшне, що їй з дітьми нікуди дітися не було і вона була з ним, а йому ніхто нічого також зробити не міг. Потім бачила, як сусід-чоловік бив свою жінку, я якраз піднімалася по сходах в під"їзді, чую крики, стуки, а в них двері були відкриті, я зрівнялася з дверима їхніми, а він в цей час кинув її головою у стінку, вона впала, втративши свідомість, я скликала сусідів, викликали швидку, а він с.... сидів в кріслі повний спокою і робив вид ніби нічого не сталося, пройшло 7 років, по цей час з ним не розмовляю, жінка з ним до речі після цього розвелася. В мене тато ніколи на маму і нас кривого слова не сказав, чоловіку навіть натяком не дозволяю із собою поводитися не так як треба. Тепер всіх чоловіків, які принижують морально чи фізично жінок просто ненавиджу, для мене це хвора тема, могла би роздерти на тряпки!!

Попробуйте з ним спокійно порозмовляти, коли він вдома, і у вас злагода, по душах, як говориться, може допоможе, зрозуміє

Попробуйте з ним спокійно порозмовляти, коли він вдома, і у вас злагода, по душах, як говориться, може допоможе, зрозуміє [/quote]
я думаю,он сам все понял,так как сам начал извиняться и спрашивать,как ему загладить вину,предлагал и массаж,и чай.Главное,чтобы не повторилось.

Попробуйте з ним спокійно порозмовляти, коли він вдома, і у вас злагода, по душах, як говориться, може допоможе, зрозуміє [/quote]
я думаю,он сам все понял,так как сам начал извиняться и спрашивать,как ему загладить вину,предлагал и массаж,и чай.Главное,чтобы не повторилось.[/quote]


так, саме головне щоб не повторялося, бо якщо це зайде в звичне - то буде не зовсім добре, бажаю вам всього самого хорошого у стосунках

С Нового года я решила взять себя в руки и меньше нервничать. Не реагировать на раздражители и стараться сдерживаться. Пока получается Истериками все равно ничего не добьешься. Только себе хуже.

это правильно,надо стараться,но бывает подсознательно возникает чувство обиды,несправедливости,что тебя не ценят,тогда все равно внутри себя это переживаешь.

Ой буває, у мене коли таке почуття виникає, то сльози самі починають котитися з очей, я сама по собі помічаю, що часами перегинаю палку, потрібно себе стримувати.

вчера разговариваю с другом который мне рассказал что сейчас ему не до празднования его день рождения, так как девушка устроила истерику...выяснения отношений и так дальше...а он купил кольцо и на 14 января хотел делать предложения, два года назад они в этот день познакомились...говорит что эти истерики его уже достали...и хоть он ее любит...но пока помолвку отложит....так что истерики точно до добра не приводят...

А він не пробував з нею поговорити? Все потрібно обговорювати, і якщо йому не подобаються її істерики, він повинен їй про це спокійно сказати.

знаете есть такие девушки которые пока не устроят истерику жить не могут..мне его выбор вообще не нравится, у нее такие взгляды на жизнь наглые...но как говорится сердцу не прикажешь...он как бы хочет с ней быть, но ее поведения его отталкивает..

Если человек истеричный,то это особенность его нервной системы.И если его просто попросить быть спокойным,маловероятно,что у него это получится.

Я себя такой не считаю.Крики и истерики не решат проблему)

У меня с детства защитная реакция на обиду была: закрыться в ванной и хорошо поплакать в полотенце, чтобы никто не видел. Может и Вы попробуйте?

Я тоже очень часто так делала, да и когда с мужем уже стали жить, так тоже могла закрыться в ванной и рыдать, впервые когда он такое увидел, так он пытался сразу же искупить вину, обнять, расцеловать, но меня в такой момент вообще нельзя трогать, просто оставить в покое минут на пять и мне стает легче и я иду нормально на разговор. Правда последнее время такое редко бывает, с годами научились если обидим друг друга, так сразу же поговорить и разложить все по полкам, кто прав, кто виноват.

Оце правильно, так і потрібно робити, якщо є якість проблеми їх потрібно обговорювати, та вирішувати.

Но все это приходит с опытом, я вышла замуж рано, в 20 лет, поэтому было все что угодно, и истерики были и собирание вещей, и обиды.
Но за восемь лет супружеской жизни научились СЛЫШАТЬ друг друга и обсуждать все недопонимания, последний год даже не было такого, чтоб мы могли сутками не разговаривать и дуться, проще поговорить, разложить все по полкам, найти компромисс, чмокнутся и мировая)))

А я вийшла заміж трохи пізніше, вже працювала, могла сама собі ради дати і чоловік так само, обоє свідомі люди, то й стосунки зовсім інші, ми й сварилися може за 5 років разів 2-3 добре, але через пару годин просто само собою проходило все, ніхто не дувся, ніхто не виясняв ніяких відносин, і я дякую Богу, що так розуміємо один одного і можемо мати такі відносини, мені здається що це з віком приходить і з досвідом життя ))

ну я вышла замуж в 24, и тоже уже крепко стояла на ногах, но ссор было немеряно поначалу ))) правда больше до замужества, когда мы только жили вместе. И вот в 27 ко мне начинает приходить мудрость и покой : )) Так что каждый "созревает" в своем возрасте, нет универсальной цифры для всех....

Это точно, мудрость приходит с годами))) Но ради любви готов всегда меняться , а если желание меняться, ставать лучше, работать над своими отношениями, не пускать все на самотек, есть у двоих, так значит все препятствия преодолеете, и станете друг для друга идеальной парой.
Я во многих вещах поменялась, и сама сейчас рада, что когда-то пересилила себя и послушала мужа, он конечно упертый как баран, но главное правильный подход найти;))

А у нас вот не получается так сесть и разложить все по полочкам. Бывает дуемся по нескольку дней. Нет, вначале я хожу за ним и прошу поговорить. Он отвечает:"О чем? Мы уже обо всем поговорили." Тогда я начинаю злится и ждать, когда он поговорить захочет. И никак не поймет, что это, отнюдь, не сближает людей, а наоборот.